Единбург завжди славився тим, що люди мали там можливість реалізувати свій потенціал. Іншими словами йдеться про самореалізацію. А це, як відомо, сприяє здобуттю професії, яка згодом приноситиме не лише дохід, але й задоволення. Далі на edinburgh1.one.
Цікаво, що подібний стан справ у Единбурзі спостерігався й у далекому минулому. Адже й тоді багато людей могли похвалитися чималими капіталами. Але отримані вони були, звичайно, завдяки неабиякому розуму, а також великому таланту.
У цій статті йтиметься про двох чоловіків, які стали справжнім втіленням единбурзької підприємливості. Маючи цінні знання, а головне розуміння, як працює сфера торгівлі, вони змогли стати дуже успішними. І звісно, багатими.
Хлопчик-слуга із задатками торговця
Першим із цих щасливчиків є Роберт Ґюрлей (Robert Gourlay). Це дуже заможна людина, яка була зайнята не лише торгівлею, але й митною справою.
Через те, що період життя Роберта припав на дуже давні часи, одностайної думки щодо того, коли народилася ця людина, немає. Тому, з даних різних джерел, можна дійти висновку, що це було приблизно в 1530 році.
Причому цікаво, що хлопчик народився далеко не в багатій сім’ї, де згодом йому судилося стати єдиним спадкоємцем. Ні.
Роберт був конюхом і гардеробником шотландського аристократа Джеймса Гамільтона. Останній запровадив незвичайну традицію купувати одяг та кінь для подорожей. Це було необхідно для вказівки на високий статус. Тому посада охоронця гардероба у будинку Гамільтона була досить важливою.
Іншим слугою у багатому маєтку був Малкольм Ґюрлей. Він був або дядьком, або старшим братом Роберта.
Від ниток до зернового експорту
Восени 1570 року Роберт був одним з единбурзьких торговців. І одне з його завдань полягало в тому, щоб постачати золоті нитки місцевому кравцю Джеймсу Інґлісу і вишивальнику Джона Янґу. Їм, своєю чергою, цей товар був необхідний для того, щоб шити костюми Якову VI Шотландському (James VI of Scotland).
Однак на торгівлі нитками все не закінчилося, і Роберту пощастило вийти на вищий рівень. У цьому йому дуже допомогли дружні зв’язки із великим шотландським державним діячем Джеймсом Дуґласом. Саме він вплинув на те, щоб Роберт зайнявся експортом зерна.
Але оскільки Ґюрлей був старійшиною церкви, незабаром його новий вид діяльності викликав чимало осудів. Тоді в справу втрутився Дуґлас, який намагався особисто переконати міністра Джеймса Лоусона, що Роберт невинний. Також він заявив, що сам запропонував йому зайнятися експортом зерна.
Новий рівень та високий пост
У грудні 1573 року Роберт обійняв посаду генерального митника. Тому його основне завдання полягало у зборі експортних та імпортних зборів та мит.
Крім цього, Ґюрлей постачав сріблом монетний двір.
Купець, який підкорив текстильне спрямування
Однак, як було сказано вище, ця стаття присвячується двом легендарним торговцям Единбурга. І якщо з першим з них читач уже міг познайомитися, то про другого тільки доведеться дізнатися. Отже, йдеться про Манґо Рассела (Mungo Russell). Він також був справжнім знавцем торгової справи. А ще протягом 1575-1583 років обіймав посаду скарбника Единбурзької міської ради.
Як продавець, Рассел переважно спеціалізувався на текстилі. Причому якість його товару, і звісно, репутація були на такому високому рівні, що серед покупців зустрічалися навіть монарші особи. Зокрема, Манґо в 1566 році продав лляну тканину самій Марії Стюарт, королеві Шотландії.
До речі, тканини Рассел часто імпортував із Антверпена.
Причетність до паперової промисловості
Окремо варто сказати, що Манґо мав відношення до паперової фабрики, управлінням якої займалися двоє німецьких підприємців. Тому сміливо можна заявити, – Рассел також займався виготовленням паперу. Причому остання була різної якості. Тому ця продукція мала колосальний попит.
Шикарний товар для вишуканої публіки
Але, звичайно, основна діяльність Манґо була пов’язана із торгівлею тканиною. Так, розкішний флорентійський оксамит пурпурового кольору, який у 1590 році використовувався під час коронації Анни Датської, поставив саме Рассел.
А ще Манґо чи не єдиний торгував унікальною тканиною під назвою “toque d’or”. Вона нагадувала позолочену мішуру і часто використовувалася для виготовлення придворних масок.
Таким чином, Единбург сміливо можна вважати містом заповзятливих особистостей, які вміють будувати кар’єру. Їх професійне зростання та досягнення є підтвердженням неабиякого розуму цих людей. І звичайно, всі вони були дуже талановитими. Адже інакше навряд чи їм удалося стати такими успішними. Зокрема, ці якості властиві Роберту Ґюрлею та Манґо Расселу. Вони обоє зналися на всіх тонкощах торгової справи. Тому стали одними з найяскравіших купців Единбурга. А ще змогли застосувати свої знання на практиці. Причому використовуючи на той час досить незвичайні механізми, та налагоджуючи нові канали товарообігу. Зокрема, йдеться про блискучі експортно-імпортні операції, якими користувалися Роберт і Манґо.