Від початку свого заснування The Caledonian Brewery залишалася вірною класичним технологіям виробництва елю. Відкриті мідні казани з прямим нагріванням, що надавали напою характерного карамельного відтінку смаку, стали її візитівкою. Як остання велика пивоварня Единбурга, вона втілювала безперервність місцевої пивоварної традиції. Далі на edinburgh1.one.
Історія заснування та розвитку The Caledonian Brewery
Історія The Caledonian Brewery розпочалася у 1869 році у Шандоні, Единбург. Ініціаторами створення стали Джордж Лорімер, лондонський торговець чаєм, який забезпечив фінансування проєкту, та Роберт Кларк, досвідчений пивовар. Об’єднавши капітал і професійні знання, вони заснували компанію під назвою Lorimer and Clark Caledonian Brewery. Наступним важливим етапом розвитку стала реконструкція виробничих приміщень у 1892 році. За проєктом архітектора Роберта Гамільтона Патерсона наявні будівлі були оновлені, а також були споруджені нові корпуси пивоварні та солодовні.
Після смерті Джорджа Лорімера у 1919 році The Caledonian Brewery змінила структуру власності. Того ж року Vaux Breweries із Сандерленда придбала дві третини її акцій, а у 1946 році отримала повний контроль над нею. У новому складі пивоварня стала частиною ширшого портфеля, орієнтованого переважно на ринок Північної Англії. Попри це, виробництво залишалося в Единбурзі, де продовжували варити традиційні шотландські елі. Серед ключових брендів того періоду виділявся Lorimer’s Best Scotch. Водночас власники поступово прагнули до централізації виробництва з міркувань економічної ефективності.
У 1986 році Vaux оголосила про намір припинити діяльність единбурзького заводу та перенести виробництво до Сандерленда, посилаючись на зниження попиту й необхідність оптимізації витрат. Однак уже в 1987 році команда менеджерів на чолі з головним пивоваром Расселом Шарпом здійснила викуп The Caledonian Brewery. Завдяки цьому вона зберегла незалежність і продовжила роботу в оригінальних вікторіанських будівлях в Единбурзі. Кульмінацією цього етапу розвитку став випуск у 1991 році сорту Deuchars IPA. Золотистий ель зі збалансованим хмелевим смаком швидко здобув популярність і став основою асортименту пивоварні. Саме він закріпив позиції пивоварні як одного з провідних виробників традиційного шотландського пива.
Подальший етап в історії Caledonian Brewery розпочався у 2008 році, коли її придбала компанія Scottish & Newcastle (S&N). Це рішення мало стратегічний характер, адже закриття Fountain Brewery у 2008 році поставило перед новим власником питання збереження виробничої присутності в Единбурзі. Проте вже приблизно через вісім тижнів після завершення угоди S&N була придбана міжнародною корпорацією Heineken. Так, пивоварня автоматично увійшла до глобальної структури одного з найбільших пивоварних концернів світу.
У жовтні 2022 року компанію JLL було призначено для продажу об’єкта. Консультанти зазначили, що територія має значний потенціал для переобладнання під житлові апартаменти, готель або студентське житло. Згодом ділянку площею 1,9 акра (0,77 га) придбала компанія Artisan Real Estate, яка оголосила про намір переосмислити простір зі збереженням вікторіанських будівель, внесених до списку пам’яток категорії B. У травні 2025 року було затверджено плани забудови, що передбачають створення 168 квартир. П’яту частину житла планують облаштувати безпосередньо в історичних будівлях пивоварні, тоді як нові споруди мають відтворювати силует колишньої солодовні, знищеної пожежею приблизно 30 років тому.
Визнання та значення діяльності The Caledonian Brewery
Протягом півтора століття The Caledonian Brewery залишалася символом безперервності шотландської пивоварної традиції. Її технологія надавала напою характерного насиченого солодового профілю з карамельно-ірисковими нотами, який став впізнаваною рисою її продукції. Як остання велика пивоварня Единбурга, Caledonian набула особливого культурного та промислового значення. Вона уособлювала спадщину шотландського елю в епоху домінування міжнародних корпорацій і масового виробництва. Архітектурна спадщина підприємства — характерні вікторіанські будівлі з червоної цегли — і надалі залишається знаковим елементом міського ландшафту.
