Джеймсу Гектору пощастило побудувати успішну кар’єру шотландсько-новозеландського натураліста, геолога та першовідкривача. За роки своєї діяльності йому вдалося зробити дуже багато для просування науки та її виходу на новий рівень. Edinburgh1.one розповість більше про це.
Ранні роки
Майбутній учений народився 16 березня 1834 року в Единбурзі. Серйозне навчання хлопчика розпочалося в Единбурзькій академії. А вже в чотирнадцять він вже був актуарієм, займаючись написанням статей в офісі батька.
Пізніше молодик вирішив присвятити себе вивченню медицини. Так він став студентом Единбурзького університету. А коли Джеймсу виповнилося двадцять два, він отримав науковий ступінь у сфері медицини. Це було в 1856 році.
Важлива подія
Коли ступінь був вже отриманий, у житті Джеймса відбулася дуже важлива подія, яка згодом відобразилася на всій його науковій кар’єрі.
Справа в тому, що Родерік Мерчісон, який на той час очолював Британську геологічну службу, рекомендував Гектора на посаду геолога в ході проведення експедиції Джона Паллісера. Молодий учений мав побувати в Британській Північній Америці (Канаді).
А мета даної поїздки полягала в тому, щоб дослідити нові залізничні маршрути, які проклала Канадська Тихоокеанська залізниця. Також членам експедиції потрібно було зібрати нові види рослин.
Чи то правда, чи то вигадка
Цікаво, що з цією поїздкою була пов’язана цікава історія. І згодом склалася думка, що частково вона мала вигаданий характер. Йдеться про те, що в 1858 році, коли члени експедиції Паллісера займалися дослідженням гірського перевалу поряд з континентальним вододілом Канадських Скелястих гір, один з коней Гектора опинився в річці. Під час порятунку тварини з води збився з дороги особистий кінь Джеймса. І коли той погнався за ним, то отримав удар у груди, через що й знепритомнів.
Однак члени експедиції подумали, що він помер, і почати копати йому могилу, щоб поховати там. Але на диво всіх Джеймс прийшов до тями, і похорон довелося скасувати.
З того часу перевал разом із прилеглою річкою здобули назву Кікінг-Хорс (Kicking Horse).
Згодом цей випадок став невід’ємною частиною канадської історії. Однак пізніше серед учених виникла підозра та сумнів щодо справжності цієї події. Іншими словами, те, що сталося насправді, могло бути сильно перебільшено. Тому історики все більше сходяться до думки, що знаменита пригода з Джеймсом, який ожив, є ні чим іншим, як простою легендою.
Новий етап
Коли експедиція Паллісера добігла кінця, Джеймс повернувся до Великобританії, де йому відразу ж було запропоновано оплачувану наукову посаду. А навесні 1862 року він вирушив до Нової Зеландії, щоб зайнятися там геологічними дослідженнями Отаго. Також вчений вивчав Південний острів Нової Зеландії, оцінюючи потенціал цього місця для проживання людей, та визначаючи, де там знаходяться корисні копалини.
Крім цього, Гектор вирішив створити колектив, який допомагав би йому збирати скам’янілості та займатися хімічним аналізом. Також завдяки помічникам, вченим проводилася ботанічна і зоологічна систематика.
Результат цієї трудомісткої та кропіткої роботи було представлено геологічною картою Отаго, яку згодом почали називати Картою Гектора.
А в 1865 році світ побачив “Ескізну карту геології Нової Зеландії”.
Велика відповідальність
Важливо зазначити, що 1865 році також ознаменувався для вченого досить відповідальним і важливим дорученням. Справа в тому, що йому дали завдання зайнятися заснуванням Геологічної служби Нової Зеландії. Для цього йому довелося переїхати жити до Веллінґтона. Адже необхідно було контролювати процес будівництва такого закладу, як Колоніальний музей (The Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa). Саме він планувався як штаб-квартира новоствореної Служби.
З урахуванням того, що Гектор належало звання головного державного вченого, йому необхідно було консультувати політиків з різних питань. Зокрема, йдеться про вовняний експорт до Японії, а також покращення виробничого процесу волокна, використовуючи новозеландський льон.
Крім того, коли в 1869 відкрили Веллінґтонський ботанічний сад, Джеймсу дісталася посада першого керуючого. І згодом він займався його розвитком упродовж цілих двадцяти двох років.
Важлива посада
Можна сміливо сказати, що на Джеймса було покладено величезну відповідальність з контролю багатьох аспектів національної науки. А в 1885 році він обійняв посаду ректора в Університеті Нової Зеландії. Із заняттям цього посту вага та авторитет наукової думки вченого стали значно вищими.
Проте з деякими представниками наукової спільноти Джеймс мав досить непрості стосунки. А під кінець кар’єри його взагалі почали критикувати через те, що він не придбав для Колоніального музею артефакти маорі.
Кар’єра Джеймса Гектора завершилася в 1903. За роки своєї діяльності він зміг зробити дуже багато для розвитку та просування новозеландської науки. Обіймаючи важливі посади і проводячи цінні дослідження, він працював на благо знань та їх трансляції світу.
6 листопада 1907 року відомого вченого не стало. Але пам’ять про нього, як і результати його діяльності, продовжують жити, надихаючи нові покоління дослідників працювати, заради відкриття чогось нового і незвіданого.